Косарі поміж трав розмахалися гострими косами.
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою.
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи,
на ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою.
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця -
що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам,
що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся -
в косовиці лихій обмине мене гостра коса.
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами,
життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг,
переповнив мене псалмоспівами славними, Господи, –
щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг!
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами.
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою,
упиваюся ним і дзвінкими небесними росами,
славлю квітом Тебе за любов невичерпну Твою.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не проходите , люди , равнодушно... - Николай Зимин Остановитесь,люди,на мгновенье.Жизнь коротка.Жизнь уходит быстро.Лови каждое мгновение.Спеши ты ближнему помочь.Не проходи ты равнодушно...
Некогда порой остановиться.
На себя взглянуть со стороны.
Некогда друг с другом поделиться,
Если души радостью полны.
Если дни твои чернее ночи
И,как пес бездомный, бродишь ты,
Одинокий и голодный, свои очи
Утопив в колодце пустоты...
